Марія Кутнякова опинилася у справжньому військовому котлі. Її рідний Маріуполь оточили російські війська. Всі жахіття та знущання над мирним населенням бачила на власні очі. Залишаючись там, Марія закликала сотні тисяч містян не втрачати віру у перемогу.
Найбільше я боюся ідіотів.
В середині міста саме вони можуть найбільше розхитувати ситуацію: закликати до капітуляції, клеймити міську владу за бездіяльність, мародерствувати та порушувати закон.
Всі ми сьогодні були без комунікацій (і ще будемо), стояли в чергах за продуктами (і ще будемо), боялися обстрілів і переписувалися зі знайомими (і ще будемо).
Є поранені і загиблі, є люди без дому, які приїхали з інших міст та районів, є великі ціни на продукти та відсутність медикаментів.
Подумайте про них перш ніж скаржитися про невдалі мирні переговори; рашисти і без них можуть все зупинити.
Причину шукайте не в українській владі. І ви дійсно вірите, що люди, які бомбили мирних, зроблять ваше життя кращим? рашка прийде і всі заживуть хорошо? Прийде на танках і ракетах, але все заквітне?
Я вірю в нашу армію та місто. Так, наступ йде з різних сторін та обстрілюють всі райони Маріуполя. І паніка множиться. Страшні слова «котёл», «облога» заполонили все.
Російські війська зараз намагаються обійняти крокодила. Саме так я уявляю наступ на моє місто – всі наші військові, барикади по вулицях, поліція та тероборона. Ви колись обіймалися з крокодилом? Це небезпечно і смертельно. Головне – щоб крокодил не збожеволів.
Будь ласка, не лишайтесь розуму та критичного мислення. Тримайтесь, терпить, допомагайте одне одному. Це все, що можуть робити мирні.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.