Історії, які ви нам довірили
Марія Кутнякова опинилася у справжньому військовому котлі. Її рідний Маріуполь оточили російські війська. Всі жахіття та знущання над мирним населенням бачила на власні очі. Залишаючись там, Марія закликала сотні тисяч містян не втрачати віру у перемогу.
Найбільше я боюся ідіотів.
В середині міста саме вони можуть найбільше розхитувати ситуацію: закликати до капітуляції, клеймити міську владу за бездіяльність, мародерствувати та порушувати закон.
Всі ми сьогодні були без комунікацій (і ще будемо), стояли в чергах за продуктами (і ще будемо), боялися обстрілів і переписувалися зі знайомими (і ще будемо).
Є поранені і загиблі, є люди без дому, які приїхали з інших міст та районів, є великі ціни на продукти та відсутність медикаментів.
Подумайте про них перш ніж скаржитися про невдалі мирні переговори; рашисти і без них можуть все зупинити.
Причину шукайте не в українській владі. І ви дійсно вірите, що люди, які бомбили мирних, зроблять ваше життя кращим? рашка прийде і всі заживуть хорошо? Прийде на танках і ракетах, але все заквітне?
Я вірю в нашу армію та місто. Так, наступ йде з різних сторін та обстрілюють всі райони Маріуполя. І паніка множиться. Страшні слова «котёл», «облога» заполонили все.
Російські війська зараз намагаються обійняти крокодила. Саме так я уявляю наступ на моє місто – всі наші військові, барикади по вулицях, поліція та тероборона. Ви колись обіймалися з крокодилом? Це небезпечно і смертельно. Головне – щоб крокодил не збожеволів.
Будь ласка, не лишайтесь розуму та критичного мислення. Тримайтесь, терпить, допомагайте одне одному. Це все, що можуть робити мирні.
Інші історії
