"Війна зробила жертвами всіх, але кожного по-своєму"

Юсубова Катерина, 15 років, Авдіївська ЗОШ I –III  ст. №6.

Двадцяті числа травня стали початком війни…

Я була маленькою, лише сім років, коли відбувалися ті жорстокі події в Києві, що стали початком воєнного конфлікту на сході країни. Батьки дуже ретельно намагалися відокремити мене від цієї інформації. Але зараз я все розумію.

Так повернімося до літа 2014 року.  Сімнадцяте липня – день першої та самої гучної події Донбасу. Було збито малайзійський Боїнг, загинули майже триста людей. На завтра оголосили день жолоби.

Напевно, саме ця подія стала точкою неповернення до минулого мирного життя. Саме цей день став останньою краплею миру як для мене, так і для усього Донбасу.

Сьогодні, на жаль, ми вже звикли до вибухів, і коли чуємо їх, лякаємося, але нічого з цим не робимо. Якщо снаряд летить, то може влучити, а може – ні, врятувати зможе лише вдача та Бог.

Під час війни багато виїжджали, хто до іншого міста, хто за кордон. Щоб відірватись від страшного.

Я теж з мамою намагалися сховатися від війни. То жили у бабусі з дідусем, але й їхнє містечко захопила війна, то вимушено «відпочивали» на морі, то переїздили з одного міста в інше. При цьому тато залишався жити в Авдіївці, щоб якось забезпечувати сім’ю.

Здавалось, трохи – і все скінчиться.

Час минав, нічого не кращало. Пройшло сім років. Не так вже й багато, але з дитини я стала підлітком, і для мене та моєї родини це були найскладніші роки. Та не тільки ми, в цей проміжок часу усі люди Донбасу страждали. Хтось пережив злидні, хтось розлуку зі своїми близькими, хтось відчув найстрашніше – втрату рідної людини.

Давайте поринемо в історію. Перша світова війна – перший збройний конфлікт, що тривав від 1914 до 1918 років, де брали участь тридцять вісім держав. Під час неї загинуло десять мільйонів солдат і цивільних. Ще трохи поміркуючи, ми пригадаємо вже Другу світову війну.

Шість страшних років, мільйони загиблих, покалічених, зниклих без вісти. Відновимо в пам’яті 1946 рік – початок холодної війни. Суперечка двох провідних держав, загроза більше ніколи не побачити світ… Можна пригадувати і пригадувати. Це тільки мала частина війн, що відбувалися у нашому світі.

Ніколи і нікому я не побажаю відчути страхіття війни. Та все ж, на мою думку, ця проблема буде виникати на нашій планеті постійно.  Я можу сказати лише одне: «Ніколи на нашій Землі не буде миру!» недаремно ще Цицерон писав: «Якщо ми хочемо користуватися миром, доводиться боротися».