Двадцять четвертого лютого я була вдома, мені подзвонили діти та сказали, що чують вибухи. Я пенсіонерка, вже не працюю.

Я виїжджала на дачу до знайомих, але повернулась додому. Разом переживати жахи війни було легше. 

Онуку я не бачила вже рік, вона виїхала на навчання до Кракова. Я дуже за нею сумую. У мене депресивний стан, я чекаю на перемогу. Сподіваюсь, що скоро побачу онучку і буде щастя та мир.