Історія Тетяни – це довге прощання із сином. Її Костю розстріляли 3 березня у машині в Бородянці.  Це був вже четвертий день нищення Бородянки. Люди гинули у своїх домах, у підвалах, на вулиці. Щоб забрати сина, Тетяна ризикнула власним життям. Двічі зіткнулася з колонами росіян. Але їй пощастило більше ніж синові – автомати окупантів промовчали. Вона так і лишилася у Бородянці до кінця окупації. Попри небезпеку, продовжувала  ходити на кладовище. Страшну історію жінка розповідає майже без емоцій. Вони всі вигоріли тоді, страшним березнем 22-го року.