Валентина Миколаївна згадує про мирне, спокійне життя. Війну зустріла на своїй дачі, з першим вибухом, який її налякав. Під час бойових дій місцеве населення було позбавлене нормальних побутових умов. Жінка зі своїм хворим чоловіком не ховалась у підвалі, коли бомбили, подружжя залишалося вдома. Так вони жили одним днем ​​– будь що буде.