Сергій Анатолійович дуже сумує за своєю сім’єю, яка виїхала зі Слов’янська у квітні й ще досі не повернулась

Під час війни найважче було жити без дружини та дітей. Скучив за ними. Вони виїхали восьмого квітня, і ми досі не бачилися. Це дуже важко.

Медикаментів я взагалі не приймаю навіть коли хворію, тому проблем з їхньою наявністю у мене немає. Я стараюсь про імунітет дбати, тому медикаменти мені не потрібні. Продукти, на щастя, є.

Людей багато поприїжджало. П’ятдесят відсотків міста, мабуть, точно повернулося назад.

Раніше дружина працювала у казначействі. Зараз вона навіть якщо захоче, то не може працювати, бо у Слов’янську воно не працює.

Я не знаю, коли закінчиться війна. Ми ж воюємо з великою країною, і здаватися вона не збирається. Не знаю, якщо Путіна хтось вб'є, може швидше закінчиться, але там це робити не поспішають. Так що не сильно оптимістичні в мене думки.