"Звуки війни: запорізький музикант збирає аудіосвідчення воєнного часу"

Як звучить війна, можна почути на записах, зроблених запорізьким музикантом, засновником етно-музичного клубу «БарабанЗА» і Музею музичних інструментів Денисом Васильєвим. Від весни 2022 року він збирає аудіосвідчення війни. Як вони звучать та навіщо це робить, розповів Радіо Свобода.

– Як виникла ідея записувати звуки війни?

– На самому початку війни, у березні, коли я чергував у бомбосховищі, з родиною пережив приліт першої ракети в місто Запоріжжя. Вона розірвалася в метрах 50-70 від того місяця, де ми переховувались, і шрапнель пролетіла просто понад нами, застрягла в стінах. І ось той звук, який був від вибуху, я дуже гарно запам’ятав, бо звукова хвиля просто оглушила і пройшла крізь нас, і вона мов «застрягла».

Як людина, яка займається всілякими звуковими штуками, я знаю, що як вона зайшла – то так вона має і піти. Тому я зібрав те обладнання в музеї, яке у нас було, і спробував почати записувати звуки. Тоді пішла хвиля, що ми маємо документувати свідчення війни – і я подумав, що це теж аудіосвідчення війни, бо ніхто насправді не записує якісно звуки. Їх записували на телефон або на відео, але не завжди знімальні групи документують, власне, якісне аудіо. І я вирішив, що я як музейник, як людина, яка займається професійно звуком, то маю професійно збирати звуки, щоб їх потім можна було використовувати.

На той час не знав, де можуть використовувати – лише мав уявлення. Наприклад, після війни зробити стенд, в якому були реальні звуки, конгруентні, не вигадані, не штучні, не синтетичні, не взяті з якихось сховищ, банків звуків.

Я почав збирати звуки. На кожну подію ношу з собою рекордер – там гарний мікрофон-пушка. Додав до неї спеціальну тарілку, щоб вловлювало звуки більш якісно з якогось сектору. Почав записувати звуки будь-де, тобто звуки сирени в місті, поза містом, постріли, рух техніки. Дав друзям на «нулі», щоб зробили деякі записи. Переважно писав у місті. Є спеціальна функція, що дозволяє залишити для запису увімкнений рекордер. Я не знаю, коли і що буде траплятися, тому це полювання на звуки.

Записав дуже багато різних звуків і почав розповідати про цей проєкт, і вже в травні німецькі колеги, дізнавшись про такі звуки, взяли їх до виставки у Німеччині. Вона називалася «Сирена», і там вже були використані перші записані мною звуки.

– Скільки на сьогодні записано звуків?

– Багато годин. Дуже складно вирахувати у годинах, бо є години повної тиші, і ти пишеш кілька годин, а тут бац – і приліт. І він триває від 3-4 секунд і до хвилини, як коли були касетні обстріли. Але пишеться весь звук годинами, і це потрібно редагувати. І, власне, на Soundcloud викладав підредагований запис – відрізана тиша, залишено трохи перед самим звуком і відлуння того, що було після.

Так склалось, що я став свідком жахливих ракетних бомбардувань Запоріжжя, які були в серпні, вересні, жовтні, коли, власне, руйнувались будинки. Цей рокіт каміння, яке падало, дуже чутно. Це жаливо. Так само ми чули, як випадково ракета була збита над нашим домом. Це теж дуже моторошно. Особливо мотрошно, коли потрібно редагувати звук – ти наново переживаєш ці вибухи.

Коли звук треба обробити, то ти прослуховуєш ці постріли, вибухи знову і знову, і знову. Спочатку все тремтіло всередині. Я розумію, що це вже травма, яку отримав через те, що працював із цим звуком. Тому потім трохи більш відсторонено слухав звуки. Але коли знову це вживу відбувається, знов все трясеться, то відчуваєш, що ні, до цього не можна звикнути і не треба звикати. Це просто жахіття, яке треба передати, вистоявши до перемоги, до фіналу. Це важливо донести.

Зараз записані мною звуки вже використовують. Так, в Чернігові вийшов джазовий альбом про війну, облогу Чернігова (Володимир Балаба «Музика в облозі» – ред.). І в ньому, власне, музиканти використали звуки, які були у Запоріжжі. Альбом про Чернігів, але звуки прильотів, обстрілів, що були в Запоріжжі. Але я вважаю, що для творчості, для відображення це неважливо. Важливо, що це справжні звуки.

У мене зараз також вийшло кілька акустичних треків, де ми використовуємо ці звуки. Їх запитують для кіно, для музейних інсталяцій. Тобто всі ці звуки мають майбутнє місце в акустичній історії цієї жахливої війни.

– Який запис найскладніший був?

– Це, мабуть, жовтень 2022, бо було все дуже близько. Я не знав, що робити. Запис роблю на другому поверсі свого будинку, бо там є можливість це робити. І при обстрілах моя родина ховається – ми біжімо до нашого сховища біля дому. Але що робити? Ти не знаєш, куди летить ракета. Коли все навколо бахкає, то ти не знаєш, за що хапатися – за життя, життя родини, за запис…

Це найбільш важкий був емоційно запис. Вже потім я дізнався про наслідки (внаслідок ракетних ударів по Запоріжжю вночі з 9 на 10 жовтня 2022 року загинули 17 людей – ред.). Я просто записую звуки, документую і лише згодом дізнаюсь, де був обстріл.

Пам’ятаю, був один запис цікавий, але я ще не опублікував цей звук. Це коли наші відповідали. Я називаю його Himars, але не знаю, що то було. Це був звук, коли ми контратакували росіян. І все було таке: «Вау!». Це було справжнє піднесення. Але я не публікував цей звук. Багато звуків не оприлюднюю одразу: з міркувань безпеки публікую їх через 1-1,5 місяця, бо це також інформаційна безпека.

– Можливо, якийсь рідкісний звук війни вдалося записати?

– Ці всі прильоти – можу лише здогадуватися, що то за ракети вибухають. Мабуть, звук «Шахеду» був рідкісним. З нього починається мій трек, над яким зараз працюю. Він буде присвячений Запоріжжю і жахливим подіям війни. Це буде як рефлексія моя мистецька, музична, бо я відчуваю як митець. Якщо художник малює, то музикант пише пісні.

Ми записали пісню «Подоляночка» (в кліпі, записаному разом з німецькою виконавицею Петрою Нахтмановою, показані місця Запоріжжя, які зазнали обстрілів з боку військ РФ навесні 2022 року – ред.), але там не використовували звуки війни. Тому зараз підготував окремий трек, що базується на цих жахливих звуках – і сирени, і постріли, і вибухи, і «Шахеди», тобто я скомпонував такий мікс звуків. Він буде не так жахливо чутний, бо моторошно реально, якщо зробити на повну гучність. Але це буде така рефлексія через звук: люди зможуть перепрожити травму і трохи порозмислити, можливо, пригадати якісь події, щоб ними можна було поділитися для наших нащадків.

– Який приємний, позитивний звук хотів би записати під час війни?

– Я вже записав. Це муркотіння моєї кішки Матільди. Він потрапив в один з треків, який вже вийшов. Муркотіння котів реально заспокійливе. Це такий модний тренд АСМР, коли люди слухають в навушниках тільки приємні звуки – хтось там чухає когось або цигаркою затягаються, тріскотіння… Фахово записують ці звуки, і люди потім слухають це АСМР-радіо. Я теж збирають такі АСМР. І, мабуть, муркотіння кота – найбільш приємний звук, що вдалося записати за час війни, і він реально заспокійливе, якщо записати і скласти з нього звукову доріжку на кілька хвилин.

– Чи можуть охочі долучитися до проєкту з запису звуків війни?

– Можна долучатися в різний спосіб. Наприклад, якщо вам вдалось дійсно записати якісно звуки, то можемо їх додавати. Ми будемо їх збирати. Буду підписувати, хто, де і коли, без уточнень локацій зробив запис, але зі збереженням даних про те, хто задокументував звук. За всіма правилами, як Музей музичних інструментів, ми відокремили цей проєкт як звуки війни, тому проводимо документацію як музей, збираємо, щоб потім використовувати у майбутній експозиції.

Є люди, які сприймають світ через зір – візуали. Є кінестетики. А є аудіали, які сприймають світ переважно через звук. На цих людей, на цю аудиторію наш проєкт і розрахований.

– Де можна буде почути записані звуки війни?

– Буде композиція на основі записів і її презентація. Сподіваюсь, що у лютому вже вийде цей трек. Наразі, як казав, записи можна почути було на виставці в Німеччині і альбомі, записаному музикантами в Чернігові.

Зберігаю записи на Soundcloud – все у відкритому доступі. Можете використовувати: просто робіть посилання, щоб зберегти авторські права. Ми так будемо поступово і акумулювати записи, і буде наочний результат від збереження аудіосвідчень цієї жахливої агресії Росії проти України. Ми їх маємо так само зберігати як повстанські пісні, які дійшли, взагалі не змінюючи жодного слова. Так само маємо нагадувати майбутнім поколінням про ті жахіття, які переживаємо.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.