Світлана родом із Дружківки - міста, яке вона носить у серці. Міста, яке з 2014 року живе під тінню війни. Відтоді, як вперше почулися вибухи, її серце тріснуло - і не загоїлося досі. Виїхала до Полтави заради онуки, заради її тихого дитинства. Але спогади про рідне місто не полишають: затишні вулиці, духмяні троянди, охайність - усе це болить і гріє водночас. Найдорожчі миті - зустрічі з земляками, які нагадують, що вона не одна, що минуле живе в памʼяті, а єдність - це сила, яка веде до перемоги.