Коли війна почалась, я була вдома. Донька з зятем і трьома дітьми виїхали через два дні.  А мені захотілось залишитися. Ми там перенесли весь тягар бомбардувань. Були в підвалі без світла, без води, без газу, але Господь допоміг нам усе це пережити. 

Всі сусіди скооперувалися, у кого що було. Син бабусям возив воду. Дідусь із бабусею попросилися до нас. Ми їм допомагали, з ними разом жили, а потім вони поїхали до себе в село. Дуже допомагали одне одному люди. 

Хлопчик навпроти нас загинув - ми його в городі похоронили під обстрілами. 21 рік йому був. Батька поранило, і поруч сусіда. Один через десять днів від осколків помер, а іншому перебило ноги, він помер від втрати крові. 

Зруйнували частину нашої домівки. Зараз син вікна поміняв. Працює там і якось виживає.

Коли «Азовсталь» бомбили, я виїхала. Мені волонтери допомогли, християни. Дочка з ними домовилась. А сама вона в Самборі була. Там вони сім’єю квартиру орендували. 

На постах «ДНРівці» ретельно перевіряли нас. Дуже страшно було. Ми виїжджали з двома молодятами, і їх дуже перевіряли. Мене спочатку не так, але потім один чеченець подивився на мене і каже: «Давай сумку. Що там у тебе?» А в мене була Біблія. І він почав перевіряти. Я сказала, що я християнка. Потім мене ще на російському кордоні перевіряли. Дали мені дозвіл на три місяці, щоб я могла пересуватися територією. Приїхали ми в Петербург, і там мені християни допомогли. 

З Пітера мене перевезли до естонського кордону. Там зі мною юридична особа спілкувалася. Мене спитали, чи хочу я залишитись у них. Сказали, що буду повністю всім забезпечена.

Я не могла сказати, що їду в Україну, і сказала, що до друзів їду. А в Естонії я вже могла розповісти, що я їду, щоб возз’єднатися з родиною. 

Діти мені допомагають, і внуки мене радують. Старший онук на передовій у Харківській області, в Куп’янську. Вчора ми з ним спілкувались. Він у відпустку приїжджав на кілька днів. 

Як усе це закінчиться і на окуповані території прийде наша влада, я б хотіла повернутись додому. Я тримаюсь. Психологічно я налаштована, що я потрібна тут, діти потребують мене.