Разом із чоловіком та дитиною Лілія виживала у Маріуполі до 13 серпня. Жили у підвалі. Сім'я постійно займалася пошуками води та їжі. "У мирному житті такі коржики не їли б навіть коти з собаками. Кожному по четвертинці. До кінця березня закінчувалися запаси. Наша основна їжа - чай, - розповідає Лілія. – Найстрашніше було, коли закінчувалася їжа. Чоловіки ловили голубів. Варили суп. Було соромно".
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: