Васільєва Дар'я, учениця 9 класу Комунального закладу "Жмеринський ліцей №6"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кунцевич Світлана Анатоліївна

Моя Україна майбутнього

Сьогодні для мене Мир – це мрія, ціль всіх моїх починань. Я думаю, що не просто так нам потрібно пережити все це – війну. За цей час я переосмислила і переоцінила все своє життя. Мир – це означає бути вільним народом. Нині, я часто буваю серед війни, я знаю як живуть і поступово прилаштовуються до війни люди, вміють розрізняти різні звуки, знають що робити під час обстрілів і повітряної тривого, ще багато інформації не потрібної у мирний час.

Змінена війною свідомість пристосована до потреб війни і це найстрашніше. Сьогодні я розумію різницю між війною і миром. Що ж таке МИР? Можливо, це той стан дійсності, де немає місця для болі, сліз, відчаю, ненависті, помсти, смерті, порожнечі.

На мою думку, МИР – це: - безпека народу; - безпека бути тим, ким хочеш у суспільстві, заснованому на солідарності, де дотримуються прав людини; - коли вільно можеш ходити і їздити; - святкувати свята і весілля.

Якою я бачу Україну майбутнього? Насамперед хочу бачити свою країну економічно сильною, розвиненою. Відбудувати зруйновані міста і села, щоб повернулась молодь і відроджувалась нація, щоб менше брали хабарі, піклуватися краще про довкілля.

Попри повномасштабну війну я і моя сім’я продовжуємо вірити у світле майбутнє своєї країни, всі українці про це мріють і вірять у Бога і у ЗСУ. Це означає, що ми не відштовхуємо від себе будь – які можливості, а отже – шукаємо шляхи, щоб зробити Україну кращою. І ми однозначно готові йти вперед до нових мрій.

Що я зроблю після перемоги України у війні? Дуже важко сказати, я не знаю яка в мене буде реакція психологічна і моральна. Я побіжу до батьків і сестри, обійму їх міцно від радості. У перший день перемоги я вдягну найкрасивішу вишиту бісером сукню, яку вишила сама та підбори і піду веселитись з друзями всю ніч.

Потім поїду у Харків, Херсон до рідних, які проживають там, щоб допомогти відбудувати житло. Зберу всю родину, хто залишився… і будем згадувати все що пережили. Буду зустрічати наших Героїв, які здобудуть нам з вами велику перемогу, з квітами і цілуватиму кожному руки і вклонятимусь низько до землі. Потім просто поплачу та покричу від радості та гордості, бо я частинка Могутнього, Великого, Героїчного Українського Народу.