Щоразу, коли я спускаюся в підвал будинку, мені стає страшно за дітей і за себе. Тут взимку 2015 року я з онуками жила два місяці. Були вибухи такі, що будинок трясся.
Ніхто не думав, що в ХХІ столітті ми будемо жити в підвалах.
У мене троє онуків. Для двох після загибелі дочки я стала опікуном. Ніколи не замислювалася про те, щоб віддати їх кудись в інтернат.
Під час масових обстрілів люди масово покидали Щастя. З 13,5 тисяч жителів залишилися тільки дві тисячі. Зараз місцеві почали повертатися, але багато квартир і далі пустують.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.