Мені 59 років. Мешкав з дружиною у Сумах. Коли почалася війна, знаходився у селі на дачі. Там було чутно, як бомбили Харків. Зараз мешкаю то на дачі, то їжджу в Суми і в Лебедин.

Проблем з продуктами не було. Я навіть допомагав нашим військовим. Возив їм тушонку і картоплю. А одного дня мені зателефонували із сільради і попросили прийти по продуктовий набір від Фонду Ріната Ахметова. Було дуже приємно.

Син пішов на війну і загинув. Йому було 34 роки. Дружина відразу після похорону потрапила в лікарню.

Війна закінчиться тільки перемогою в бою, коли повернемо всі наші території.

Я жив заради сина. З його смертю втратив сенс життя. Тепер буду допомагати племінникам. Хочеться, щоб їхнє майбутнє було світлим.