Я живу в Покровському. Тут мене застала війна. Перший день був страшним. Тоді я працювала у Кривому Розі у пансіонаті для хворих пенсіонерів. Начальники виїхали відразу, а колектив вирішив залишатись. Два тижні я ще працювала, не виїжджаючи. Потім повернулась додому у Покровське. Зараз залишаюсь вдома та турбуюсь про чоловіка. Живемо під постійними обстрілами. Деякий час не було води, зараз є. Також привозять гуманітарну допомогу. 

Мене шокує, що росіяни обстрілюють мирні міста. Навіщо вони на нас напали? З рідними з Росії я не спілкуюсь.

Я хочу, щоб не було війни, тоді все в Україні буде добре.