Олександр Єгорович боїться вийти на вулицю – Краматорськ постійно обстрілюють

Я народився і виріс в Краматорську, там працював усе життя. Ми жили у вільній країні, підприємства працювали, люди ходили на роботу, діти вчились. Я ніколи не думав, що росія нападе. Для нас війна розпочалася у 2014 році.

У нас постійно вибухи. Я живу і боюся: прилетить, чи не прилетить, - страшно вийти в місто. Я потрапляв у ситуації, коли летіло і падало всюди – це щось страшне.  Психологічна обстановка погана - невідомо, як з ким говорити тепер. У моїй власній родині погляди у всіх різні на те, що відбувається.

Я оптиміст взагалі. Але обставини такі, що надіятись більше нема на що. Життя погіршується, руйнується. Пенсія мала. Виробництво розвалилося, жодного заводу в Краматорську вже немає. Я не знаю, як ми будемо існувати. У нас була країна, яка могла сама кого хочеш накормити, а тепер ми побираємось по світові.

Я вже літня людина, думаю не про себе, а про дітей та онуків. Хочеться, щоб вони жили мирно в процвітаючій країні.