Під постійними обстрілами Валентина Михайлівна протрималася дома до середини березня. Терпіти далі не було сил. У Гуляйполі не стало світла та води, закрилися магазини та аптеки. Мирне життя з кожним днем руйнувалося дедалі більше. Жінка зізнається, що їй до останнього не вірилося, що почалася війна. Героїня історії надіється на захисників України та вірить у перемогу.