Жидкова Ольга, вчитель, Слов'янський заклад загальної середньої освіти I-ІII ступенів №12 Слов'янської міської ради Донецької області

«1000 днів війни. Мій шлях»

Хтось може запитати: як це – жити у війні? "Жити у війні" звучить як тавтологія, але, на жаль, це реалії сьогодення. Життя зараз більше нагадує існування. Жодних планів на майбутнє. Ти не знаєш, де будеш і що на тебе чекає.

Єдине, що заспокоює – це те, що зараз ти разом із родиною в безпеці.

Але кожного дня серце болить за рідних, які досі залишаються в рідній Донецькій області. З кожним переглядом новин очі миттєво наповнюються сльозами.

"ВПО", "переселенець" – хто це? Це не може бути я...

Як-то жити, радіти, працювати, і в один момент залишитися без дому, без щасливих моментів у житті? Довгий шлях вже пройдено, але попереду залишається невідомість.

Так, як раніше, вже не буде, але жага жити в мирі – це сенс людського існування.