Я була вимушена двічі вивозити дітей з рідного міста до більш безпечного регіону. Проживали ми в не дуже гарних умовах у Будинку літніх людей. Діти не ходили до школи, навчалися онлайн.

У той день ми спали. Молодша донька мала їхати на змагання з плавання. Раптом прокинулись від вибухів та пострілів. Я розбудила дітей рано вранці і сказала швидко збирати речі. Діти заклякли. Я не знала, що робити і куди тікати. Я одна виховую дітей, бо розлучена, та мала на той час стареньку маму, яка майже не ходила.

Мені здається, що це почалося 24.02.22 і триває досі — життя в підвалі, перша евакуація в хаосі, горять будинки, вибухи, здригаються стіни та підлога на 8 поверсі, летить дрон біля вікна, смерть мами… ЖАХ.

Діти іноді ведуть себе агресивно та виклично, плачуть, відчувають ностальгію за домом і друзями.

Благодійні фонди у Мукачеві допомогли ліками та небулайзером для лікування астми.