Ми втратили найдорожчу людину у світі - мого молодшого брата. Для моєї донечки він був улюбленим дядьком. Також немає змоги побачити батьків, які залишилися в окупації. Усе це вплинуло на емоційно нестабільний стан.

Ми жили у м. Приморськ. Подзвонив молодший брат і сказав, що почалася війна, щоб ми збирали речі і їхали за кордон. Він був військовим.

Дитині я сказала все як є. Вона була вже достатньо дорослою і все розуміла.

14.03.2022 року нам сповістили, що під час авіаобстрілу Маріуполя загинув мій братик. З того часу життя розділилося на до та після.

Ми стикнулися з втратою. Допомагає Біблія і надія на Бога. В іншому все було більш-менш нормально.