Я мати-одиначка з донькою. Сьогодні вже рік як ми втратили своє житло та нажите майно! Ховались в бомбосховище, поки не потрапила ракета до школи. Виїзжали з міста під обстрілами. Навіть не змогли забрати хоч якийсь одяг. Виїхали з донькою та домашнім улюбленцем - котом, і документами на житло. В мене повинна була зміна бути в четвер у садочку, коли ворог почав наступ на Україну і я не потрапила вже на роботу - там залишився мій ноутбук. В бомбосховищі я зірвала спину, коли привозили волонтери нам їжу, у доньки знизився зір до 10 відсотків.

Життя наше дуже змінилося - ми втратили житло та все майно, що в нас було: новенький холодильник, пральна машина (за яку в лютому 2023 я тільки виплатила кредит), два ноутбуки, наші ліжка, але ще все це відобразилось на нашому стані здоров’я: донька тепер в окулярах, а мені пропонують операцію по видаленню грижі (але я відмовляюсь, бо не маю таких коштів). Наразі орендуємо гуртожиток в м.Дніпрі, сплачуємо за проживання. Потребуємо допомоги! Нажаль, дитсадочки закриті в місті Дніпро - тому маємо і фінансові труднощі.
Дякую за розуміння та допомогу! Коли закінчились ліки, я пью л-тіроксин, дитина в бомбосховищі захворіла - ліків нема, аптеки - зачинені, в місті - нема води.
Все важко-важко прийняти було, що це коїться з нами! Ми не вірили в це!! І було одне питання? - за що???