У перший день війни я з чоловіком поїхала забирати доньку з Сум. Вона там навчалась. Ми приїхали додому у Тростянець і опинились в окупації. Місяць просиділи в погребі під обстрілами. Бомбардування були дуже сильними. Поки було світло, ми опалювали укриття обігрівачами, а потім не стало і світла. Ми опинились у холодному підвалі. Було дуже тяжко.

Виїхати з міста боялись, бо чули від людей, що росіяни знущаються над тими, хто евакуюється. Але життя без їжі та води ми не уявляли, а запаси продуктів закінчувались. На щастя, ми виїхали благополучно. Зараз живемо у Полтаві. Після деокупації іноді їздимо додому, але повертатись остаточно поки не плануємо. У Тростянці тривають бойові дії. Дуже хочеться миру, аби повернулось наше життя у рідній домівці на рідній землі.