Наталія – вчителька з Житомира. Вже на 3-й день після початку вторгнення жінка долучилася до плетіння сіток у волонтерському центрі. Швидко навчилася плести сама та згодом вже допомагала та координувала інших.

За три роки спільнота, яка має назву “Павучихи”, змінила кілька приміщень. Працювали у темряви, без опалення взимку, сперечалися з безхатьками біля смітників за речі зеленого кольору, але продовжували свою справу.

Одного разу “Житомирським павучихам” віддали кілька мішків петельок – відходів зі шкарпеток, які роками знаходились на складі. Кмітливі волонтерки придумали, як заплести з них нові, більш важки сітки, які виявилися дуже зручними для маскування техніки.

Наталія дуже чекає закінчення війни. Жінка розуміє, що роботи та людей, які потребують допомоги, буде багато й після. Разом з командою вона готова до цього.