Після початку війни Галина з Житомира одразу долучилася до допомоги – вона почала готувати їжу хлопцям з місцевої тероборони. Згодом жінка долучилася до волонтерської спільноти, яка плете сітки й кікімори. Вдома Галина в’яже кавери, тепленькі пояси та шкарпетки для хлопців. На рахунку жінки вже 1255 в’язаних виробів. У пам’яті Галини назавжди лишилися страшні спогади житомирської траси у крові. Жінка дуже хоче, щоб усі військові повернулися додому. Вона віддає все, що може, щоб скоріше наблизити перемогу.