Перші два дні війни я працювала, потім залишалась вдома. Світла, води та опалення у нас не було. Сусіди готували їжу на багатті.

Житлові квартали росіяни обстрілювали цілодобово. У місті перебувати було дуже страшно.

Я виїжджала завдяки приватному перевізнику. Він мене забрав, під’їхавши до під’їзду.

Зараз я живу у Дніпрі. Майбутнє бачу у себе вдома у вільній Україні.