24 лютого до села, де жила моя мама, зайшла російська армія. Вони там були дві доби. З мамою зв’язку не було. Лише за три тижні ми змогли передати їй продукти. Дізнавались через людей, як вона там.

Я жила у місті Оріхів, там працювала. Думала: вже до пенсії дороблю, але не вийшло. Я старалась робити вдома ремонт самотужки, дітям допомагала, як могла. Вони на початку війни були в Маріуполі. В перший день вторгнення приїхали до мене. Ми сиділи по підвалах. Житла в Маріуполі у дітей, на жаль, вже немає.

Ми евакуювалися до Запоріжжя. Мою маму і брата вивіз староста села. Дуже важко все це згадувати. Я сподіваюсь, що я повернусь додому. Треба дожити до перемоги.