Історії, які ви нам довірили
Ірина стоїчно переносить усі труднощі війни. Вона не будує планів, мешкає на мізерну пенсію. У її квартиру влучив снаряд, але відремонтувати житло немає за що.
Війна на Донбасі розпочалася для мене у 2013 році з подій у Криму. Потім я одразу зрозуміла, що вони перемикнуться на наше місто. Початок – захоплення СБУ в Луганську. Я бачила, як стріляють по моєму місту в самому місті.
Снаряд ударив у мою квартиру – квартиру зруйновано. Ось так змінилося моє життя. Але на подіях не концентруюсь. Усе пам’ятаю, але із цього культу не роблю. Волосся на собі не вириваю. Сталося те, що сталося.
На один місяць я переїжджала до Дніпродзержинська. У липні 2014-го, коли почалися активні бойові дії, ми виїхали, сподіваючись, що 24 серпня ми будемо вже у звільненому Луганську. Не склалося…
Довелося повертатися в серпні, коли в Луганську не було ні світла, ні води, ні зв’язку. У місті залишалися друзі й улюблена тварина. Коли повернулася сюди, то оселилася в подруги, тому що в неї перший поверх, поруч підвал, де можна було сховатися. Там залишалася, мій кіт і я.
І ось одного чудового дня я пішла до своєї улюбленої квартири. У неї влучив снаряд, увесь балкон був зруйнований, вікна навколо валялися. Я лягла вдома на диван і сказала, що я вдома. І ніколи звідси більше не поїду.
Життя моє повністю зруйноване, я втратила друзів, близьких. Усі роз’їхалися. Ми в гетто, виїзд неможливий. Фінансовий стан, звісно, погіршився, живу лише на пенсію. Ми всі живемо одним днем. Раніше можна було планувати, зараз – ні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
