Історії, які ви нам довірили
«Мешканці будинків зробили у підвалі спільний казан і разом готували»
Нормальне життя було до війни. У мене тут сім'я, народилися діти та онуки. Я ще у травні 2014 року зрозуміла, що щось буде. Ми з онуком були у Луганську у лікарні, і там танки почали ходити, мав бути парад, але щось мене насторожило. А потім, у червні, почалися обстріли і вся ця історія.
Усе бачили, все пережито. У коридорі та ванній кімнаті ховалися, поки йшла стрілянина. Потім ми з сином та онуками ховалися у підвалі. Коли затишшя, йдемо додому, беремо речі та продукти. Тільки починалося – ми вже знали час, поверталися до підвалів. Так і жили все літо у підвалі.
Там було організовано постіль та харчування, все необхідне мешканці будинків організовували. У казані варили, зробили спільний казан і разом готували. Багато там було людей і з дітьми, і без дітей. Поряд із будинком були ці підвали.
Дуже багато будинків постраждали. У нашому будинку всі вікна вилетіли, потім їх уставили, а так поліетиленом забивали килимами, щоб було не холодно. Ми отримували пакети з продуктами. Періодично писали оголошення – ми приходили та отримували продукти.
Деякі люди повертаються, переважно літні. Молодь за цей час знайшла роботу, житло.
Звісно, хочеться все забути, бо десь щось гримне – і боїшся. Хочеться спокійного життя, я гадаю, це не тільки моє бажання. Хотілося б краще жити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
