Історії, які ви нам довірили
«Жити завжди хочеться. І під час війни, і без війни»
Як і для всіх, для мене війна почалася несподівано... Ніхто не думав, що таке можливо. Я все зрозумів із тієї миті, коли почався Майдан. Знав, що це так не обійдеться, щось станеться в країні, і будуть зміни.
Я працював охоронцем на лінії зіткнення в Станиці Луганській, бачив і чув обстріли постійно.
Страшно було. З рідними та близькими обговорювали важке становище в країні, війну, чому це й навіщо. Було важко з продуктами. Найбільше запам’ятався досвід самозбереження, думки про порятунок дітей.
У мене двоє дітей від першого шлюбу живуть у Луганську. Було дуже страшно. Раніше їздив до них, оформляв пропуск і їздив до дітей, онуків. Зараз не можу. Важко. Хочеться дуже...
Жити стало дуже важко. Роботи немає. У селі займаємося сільським господарством. У нас є корови, але немає куди збувати продукцію.
У 2015-2017 роках не відчували себе в безпеці, тому що обстріли були.
А зараз налагодилося пересування, їжджу по району та в районний центр. Зараз нормально.
Жити завжди хочеться. І під час війни, і без війни. Хотілося б краще жити, але що ми можемо зробити? Нічого. Це не наша війна, не ми винні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
