В мене жінка, двоє діток дорослих, онучка. Живемо маже на окупованій території - в Оріхові. Виживаємо, живемо, працюємо. Наче і роки, а працюю ще додатково, намагаюсь сім’ю, онучку прогодувати. Я активний і хочу працювати. 

24 лютого о п’ятій ранку мене повідомив товариш із Сум, а я не повірив і сказав, що він проводить незрозумілу агітацію. Я на залізниці працюю. Приїхав на роботу, а там з усіх сторін бомблять нас. Ми працювали і цих вибухів не чули. Через два-три дні почали чути постріли. 

Ми навіть в підвалі сиділи. Касетні бомби вибухали, господарство побило трішки, на городі вирва. Тоді жінка отримала контузію, і мені довелось її вивозити на Запоріжжя, де трішки спокійніше. 

Залишились там і я, і теща. Теща вже не витримує: то в підвалі, то світло вимикають. Жінка після вибухів стрес отримала і вже боїться. Я вже звик до вибухів і можу вже розрізняти, якими снарядами стріляють, чи приліт чи відліт. В квітні чи травні ми перебрались. 

Я навідуюсь додому, бо там господарство залишилось. Їду і під обстріл попадаю, але виживаємо. Там господарство, ще й безхатьки собаки і котики. Я їх підгодовую. Жінка також їздить, але дуже рідко. Нашу хату трішки пошкодило, пошкодило газову трубу. Електрика відключається, холодильники не працюють. Намагаємось проварити м'ясо, кістки, щоб трішки довше продержалось. Духом не падаємо. 

Син воює. Ми вирішили залишитись в Україні і не тікати в Польщу. Дочка і внучка з нами в Запоріжжі. Ми знайшли кімнату, бо житло дуже дороге. Ми всі разом живемо. Син в Харкові навчався, звідти вивезли їх з трудом. Переживали за дітей, найбільше за сина. Все почалось з Харкова, його першим почали бомбити.  

Мені вже майже 60, а в душі все ще 30 років. Працювати мені хочеться  і хочеться, щоб закінчилась війна. Шкода хлопців наших. Допомагаю їм, як можу. Житло даю батьківське. Трішки Запоріжжя охороняю в теробороні. 

Думаю, війна до морозів закінчиться. В вересні-жовтні вже повинна закінчитись, скільки ж можна. Головне, щоб далі не пропустили. Дуже велика подяка Фонду Ріната Ахметова за його допомогу. Нехай Бог допомагає, і йому здоров’я. Дякую вам велике за гуманітарку. Живемо і сподіваємось, що ми погонимо цих орків далі. Слава Україні.