У Маріуполі було дуже страшно. Коли почалися обстріли, я з дружиною та дитиною жив у підвалі. Не було світла, води і газу. Їжу ми готували на багатті. Жаху вистачало: загиблі люди, зруйноване місто. Із Маріуполя я з родиною виїхав чотирнадцятого березня. Було дуже страшно, дорога буда небезпечною. Їхали колоною машин на відстані п’ятдесят метрів одна від одної.

Згодом виїхали і батьки моєї дружини. Вона дуже за них хвилювалась.

Зараз ми живемо у Дніпрі. Я сподіваюсь, що найстрашніше у своєму життя я вже пережив. Найголовніше - щоб Росія пішла з нашої землі.