З початку війни наше місто опинилося в окупації. Було дуже важко, але виїхати не могли, був тяжко хворий батько. Він помер і ми виїхали в жовтні. Живемо у знайомих, постійної роботи немає. Дитина, хлопчик 8 років, ходить до школи, але надовго сам боїться залишатися. З нами ще бабуся, 71 рік, і собака. Заздалегідь дякуємо за підтримку.

Було страшно бачити навколо багато військових, постійні вибухи, недостатньо ліків та їжі, бо коли разбомбили Антонівській міст, постачання продуктів не було. Дитина намагалася вчитися онлайн в українській школі...