Мене звати Юлія. Я з донькою була в окупації в м.Херсон( Це було страшно( Після звільнення міста в наш дом був приліт. Кожен шорох тепер для нас стресс(
Перший день війни. Я була у відпустці, дитина збиралась до школи. Подзвонила подруга, вона живе недалеко від Чорнобаївки, і сказала, що їдуть вже бої за місто (((я включила новини, вийшла на балкон і почула вибухи((( потім, звичайно, дитина залишається вдома, і я – на телефоні з рідними( Шок. Я зараз пишу і не вірю іноді, що це відбувалося((
Найстрашніше - це перші неділі, як зайшли орки. Вони спеціально били по домівках і школах і навіть дуже поряд. Я завжди боялась за доньку. Я боялась в своїй кімнаті знаходиться(((( Цей страх, напевне, ніколи не зникне(
В дитини є статус "дитина війни". Після переїзду ми живемо в прихистку, і тут часто психологи, і клас її дуже прийняв, я стараюсь її відволікати поїздками на природу. Стараємся як можемо (іноді вона мене підпримує).
Стикалися весь час в окупації з гуманітарною катастрофою. Стояли в чергах, щоб принести воду зі скважени, іноді це займало і по 6 годин. Родичів була підтримка, ми згуртувалися з сусідами і завжди вірили в найкраще. Старалися не падати духом.
