Сім’я Ольги Юріївни разом із домашніми тваринами евакуювалась з-під обстрілів. Але їх пам’ятає навіть їхній собака, який тепер дуже боїться грому.

Вранці 24 лютого я була вдома, проводжала чоловіка на роботу, і в цей час ми дізнались про початок великої війни.

Евакуація була дуже важкою. Ми їхали з Донецької області у Кіровоградську в машині-«пиріжку» разом із мамою, донькою, чоловіком, папугою та чотирма собаками, з яких троє – вівчарки. Але у чоловіка залишилися вдома батьки і брат.

Шоком для мене стали братські могили у Маріуполі – це справжній жах!

В орендованому житлі у нас не було холодильника, пралки, телевізора. Тоді нам з чоловіком чужі люди дали причеп, і ми встигли з'їздити додому і багато чого привезти. Українці неймовірні! Всі нам допомогали і з їжею, і з побутом. Ми відчували величезну підтримку завжди і всюди.       

До війни ми продавали свіжу рибу, а зараз, на жаль, безробітні. Живемо у селі, роботи немає.

Одна з наших собак дуже боїться грому – вона гадає, що це вибухи ракет.