Борисенко Єгор, 8 клас, Путивльський ліцей № 1 імені Р.Руднєва

Вчитель, що надихнув на написання есе - Манян Людмила Вікторівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Я народився біля  красивої річки Псел. Суми… Тихі вулички мого міста мені сняться й досі. Зараз ми живемо в маленькому містечку Путивль. У мене є їжа, дах над головою. Я ціную хвилини, проведені поряд з мамою та бабусею. І хоча доводиться тремтіти від страху через завивання надокучливих тривог, через ворожі масові обстріли, страшенні вибухи, через страшне гудіння дронів…

Але це дрібниці у порівнянні з тим, що доводиться щодня переживати моєму батьку.

У 2015 році мій батько добровільно вирушив до зони АТО, щоби боронити рідну землю від ворога. Його шлях розпочався в Донецькій області, а згодом продовжився в Луганській. Мені тоді було лише п”ять років, але я добре пам’ятаю як щиро радів кожному поверненню тата зі служби - це були найщасливіші моменти мого дитинства. І зараз тато продовжує  захищати  Батьківщину.  Він для мене ГЕРОЙ. Тато нагороджений орденом "За мужність" третього ступеня. Ця державна нагорода, що вручається військовослужбовцям за проявлений героїзм, особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане виконання військового обов’язку.

Щодня батько героїчно знищує ворога в Донецькому напрямку.

Моя мама теж взірець для мене. Вихідними днями ненька знаходить час провести у волонтерському штабі, щоб допомогти у плетінні маскувальних сіток чи у приготуванні «сухих» борщів та випіканні смаколиків для наших захисників, таких мужніх та стійких. Нещодавно в місті відбувалася благодійна акція «Терміновий збір на дрон!», у якій я узяв участь разом зі своєю мамою та бабусею. Також ми щотижня з теплотою збираємо посилочки для мого тата та його побратимів.

Мама з любов’ю солить сальце, готує смаколики з горіхів, родзинок та меду. А ще окопні свічки… Без них нашим воїнам не обійтись. 

А ночами мені сняться друзі, з якими так було весело. Я навіть не знаю, як у них справи зараз. Сподіваюсь, що в них усе гаразд. Зараз я розумію, що до війни я був по-справжньому щасливим. Я вірю, що буде перемога. А з нею повернеться й щастя.