Андріан живе в дитячому будинку сімейного типу Лідії Іщук і називає її своєю мамою. Тут, у великій родині, він уперше відчув, що таке справжня любов, турбота і тепло - і знайшов не лише дім, а й сім’ю: сімох братиків і сестричок, які стали рідними. Початок повномасштабної війни розділив родину - в Італії, куди виїхала велика родина, дітей розселили по різних сім’ях. Усі ці місяці Андріан мріяв лише про одне: щоб знову бути разом, вдома, в Україні. Сьогодні він вже не боїться нічних обстрілів, звик до вибухів, хоча й зізнається, що спати в метро - незручно. Його мрія - здобути вищу освіту в мирній Україні. І головне - перемога, яка поверне спокій і майбутнє.