У перший ранок повномасштабної війни у нас було шокове прокидання, напевно, як і у всіх у нашій країні. Чоловіку зателефонував колега і сказав про війну. Була повна невідомість, нерозуміння, що робити далі, куди бігти. 

Закупились продуктами, водою, завжди були запаси. На даний момент найбільші труднощі фінансові. Я не відкидаю, що нам доведеться виїжджати.

Найбільше шокувало нерозуміння, як у наш час можуть убивати людей, дітей. Це для мене незбагненно. Змінилися цінності – більше стали цінувати життя, дім. Усе інше відійшло на другий план. 

Чоловік працює на пів ставки. У мене роботи не стало, тому що місто напівпорожнє – люди виїхали. У нас обстріли щодня, роботу знайти нереально. 

У мене немає ні апатії, ні депресії. Я повністю зібрана, тому що треба бути готовою до всього. Зараз не час депресувати і розслаблятися. 

Своє майбутнє я бачу однозначно щасливим у вільній цілісній Україні.