24 лютого 2022 року, коли почалась повномасштабна війна, наше життя змінилося кардинально. Кожного ранку ми прокидаємося під звуки шахедів, фпв-дронів, ракет і крабів, замість ранкового співу птахів. Навіть звичайний похід у магазин тепер закінчується пробіжкою до найближчого укриття. Замість нормального навчання діти змушені сидіти вдома, тому можливість спілкування з однолітками - це справжній шанс на порятунок.

Найстрашніший день ми пережили 13 квітня 2025 року, коли дві ракети влучили в центр міста Суми. Ми з дитиною в цей час перебували всього за 700 метрів від місця влучання. Дитина побачила весь цей жах на власні очі: палаючий тролейбус з людьми, крики про порятунок і нескінченний біль.

Попри все, моя донька дуже любить танцювати. Танці її надихають, а найбільше її засмучує, коли тренування відміняють через атаки дронів. Вона дуже хоче продемонструвати свої вміння світові. Вона мріє подорожувати світом та навчитися грати на гітарі. Ми живемо в цьому жаху, але продовжуємо мріяти.