Ми на 24.02.2022 проживали в м.Світлодарськ, Бахмутський район, Донецька обл. У нас вибухи і військові дії були з 2014 року (Дебальцево поруч). Тому ми звикли до такого шуму. А про війну дізнались зранку від родичів, які проживали в Чугуїві, Ірпені. 

Шокувало більш за все те, що ти все життя працював і наживав собі ті речі, які потрібні, а тебе змусили виїхати! Це дуже важко, коли дитина плаче, хоче додому, за свій стіл, за свої підручники, гратися своїми іграшками, їсти своїми вилками із своїх тарілок!

Ми вирощували троянди, саджанці фруктових. На життя нам вистачало. Тепер все перекреслили-роботи немає, а якщо є, то сама гірша і низькооплачувана. Жити треба в арендованому приміщенні на ті гроші, що виділяє держава. А їх не вистачає, особливо в зимовий період. Ще і ці кошти відмінять, нам капец буде. Коротше, життя дуже важке! Це без прибільшення.

Стикнулись - і їсти нічого було, і одягти. Добрі люди допомогли нам. Дали трохи їжі, одягу. Записувалась на гум допомогу. Не завжди давали, але трохи отримали.

Наразі живем разом, хоча були дуже серйозні проблеми. Через роботу, війну, обстріли мало не розійшлись. 

Зраділа, коли мама нарешті виїхала з Бахмуту в лютому 2023.

Роботи зараз немає. Змінювати професію думала, але ще не вирішила на яку.

Залишились тільки спогади про наше нормальне життя в своїй хаті із своїми речами.