Я проживав у Великій Білозерці Василівського району. Мені 37 років. Перший день війни був гучним і страшним.
Шокувало, що росіяни били по мирним людям і розбивали підприємства, щоб ні в кого не було роботи.
Ми виїхали одним днем. Пощастило, що не попали під обстріли. Кішку забрали - і все, а те все залишилося. Залишити все і поїхати з домівок своїх – звісно, це дуже погано.
Обрали Запоріжжя, бо тут живуть жінчині мама та сестра.Поки війна йде, я майбутнього не бачу.
