Мені 69 років, я зі Степногірська. Там все розбили. Зараз ми в Запоріжжі орендуємо житло.
У нас в селі немає газу. Води не було, а світла немає, як гахають. Зараз моя бабуся поїхала в Степногірськ, приїжджає і плаче: немає там нічого.
Дуже багато людей виїжджали. Донька на своєму авто в сторону Кропивницького поїхала. То там взагалі стільки машин було, що не проїхати.
Важко прийняти, що у нас нічого немає. Хочеться, щоб закінчилась війна, і все було у нас добре.
