Я жила з чоловіком у місті Оріхів Запорізької області. Першу ніч війни ми провели в підвалі. Всі інші – також. У кінці травня я разом із сестрою та її чоловіком виїхала в Запоріжжя. А мій - залишився вдома. Він іноді приїздить до нас. Я також їздила в Оріхів. Раніше – раз на тиждень, а тепер – раз на місяць. Бували моменти, що тікала звідти через потужні обстріли. 

Я працювала на хлібозаводі. Залишався рік до пенсії, а тепер я безробітна. Дякую рідним. Вони не дають впадати в депресію. Онук – першокласник. Я допомагаю йому в навчанні та гуляю з ним. 

Хочеться, що наступного року війна закінчилася.