Мені 36 років. Проживаю я в Покровському на Дніпропетровщині. Я навіть не знав, що війна. Прийшов на роботу і там дізнався. Спочатку був страх, потім я взяв себе в руки. Сама звістка була страшна, бо ми не розуміли, що буде і як буде. На жаль, в мене немає близьких, немає родини. Я сам себе заспокоюю, бо розумію, що краще не буде, якщо я впаду в стрес, апатію.

По моїм відчуттям, закінчення війни буде не скоро. В будь-якому разі майбутнє буде добрим і світлим. Звичайно, після перемоги, але коли вона буде - ніхто не знає.