Снаряд розірвався поруч із будинком, сім’я дивом не постраждала. Наталія Сліпко із жахом згадує обстріл рідного селища. 

Це було неймовірно страшно, раптово якось, як сніг на голову. Я як згадую – мене просто мандраж б’є. Вечір особливо, ця заграва світилася, усе гриміло. Це було неймовірно страшно.

Нам допомогли дах перекрити, бо падали снаряди, будинок хитався весь. І потріскався, і шифер посповзав. І ось поруч, буквально за 20 метрів снаряд влучив.

Я, чоловік, свекруха (їй зараз 88 років) і моя мама. Ми зараз усі в одному будинку живемо. У підвалі і спали, і ночували, і взагалі в нас там було обладнано.

Мені здається, що будь-якої хвилини почнеться все спочатку. Я хвилююся за своїх онуків, тому що в мене тут онуки живуть, дві онучки. Син виїжджає, працює, тому що роботи в нас тут немає.

Ми щомісяця отримували від Ріната Ахметова продукти. Спасибі величезне, це була дуже велика допомога.

Кожна людина з нашої Донецької області мріє, щоб усе це швидше припинилося й нам сказали нарешті, що все, війни не буде, не будуть снаряди ці падати, не будуть стріляти. І в нас буде мир, робота буде.