Через сильні обстріли мама із сином два тижні прожили в підвалі. Після перенесених стресів хлопчик захворів. Тепер усі гроші родина витрачає на лікування.

Пам’ятаю, перший день війни знаходилася вдома з дитиною. Ми були нажахані, не знали, куди себе подіти. Перший час під ліжком дитину ховала.

У нас було влучання, акт про руйнування є, квартиру я втратила. Ми переселенці, тут же, на Первомайці, але тільки на іншій вулиці.

Два тижні жили в підвалі з дитиною. Двері в підвалі зірвало, у двір впало, у город впало, коли «Градами» било.

Моя дитина захворіла на цукровий діабет, вона інвалід. До того, що в сина проопероване серце (вроджений порок серця), у нього тепер ще й цукор.

Життям це не назвеш, тому що пенсія мінімальна: у дитини – 2000, у мене 1700. А все тільки дорожчає. Я і роботу втратила, і життя втратила. Це існування.

Синові 16 років, йому повинні другу операцію робити, якщо не переросте. Продала пай свій, золото, срібло – усе продала.

Про що мрію? Про те, щоб робота була, і мій син міг жити, а не існувати. Я навіть не можу дозволити йому відпочинок. У нас транспорт ходить тільки по деяких днях, та й везти мені немає куди й немає за що.