Тридцять один день я прожила в Маріуполі під обстрілами без ліків, води та їжі. Мені було дуже страшно. За водою я ходила на пункти видачі. Перебувати там було небезпечно, по скрізь літали міни. Але що робити? 

Потім мене повідомили, що за мною та чоловіком їдуть племінники з Києва. Тому ми вирішили залишити місто, аби наші рідні не ризикували життям.

Зараз ми живемо у Тернополі. Тут нам дуже допомогли. Сподіваємось лише на мир. Дуже хочу повернутись додому.