Я працювала у Маріупольській лікарні. Після початку війни до медзакладу надходило багато поранених. Коли бомба впала на Драмтеатр, ракета прилетіла у лікарню. З пацієнтами ми евакуювались до заводу Ілліча. Там також було багато поранених, яких я рятувала та робила надскладні операції. Я не спала по декілька ночей. Потім нас виявили росіяни та взяли у полон. Окупанти ставились до нас, як до собак.

Я сиділа у в’язниці в Таганрозі. Там нас били електрошоком. Через пів року мене визволили через полон.

Зараз я з родиною живу у Кіровоградській області. Зі мною мої діти та чоловік – це найголовніше. Вірю в перемогу України та мир.