Я працювала у Маріупольській лікарні. Після початку війни до медзакладу надходило багато поранених. Коли бомба впала на Драмтеатр, ракета прилетіла у лікарню. З пацієнтами ми евакуювались до заводу Ілліча. Там також було багато поранених, яких я рятувала та робила надскладні операції. Я не спала по декілька ночей. Потім нас виявили росіяни та взяли у полон. Окупанти ставились до нас, як до собак.
Я сиділа у в’язниці в Таганрозі. Там нас били електрошоком. Через пів року мене визволили через полон.
Зараз я з родиною живу у Кіровоградській області. Зі мною мої діти та чоловік – це найголовніше. Вірю в перемогу України та мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.