Молибога Марія, учениця 10 класу Одеського ліцею №92

Вчитель, що надихнув на написання есе - Батрун Ольга Вікторівна

Війна. Моя історія

Двадцять четвертого лютого 2022 року о п'ятій ранку, я прокинулася від страшного - в моїй країні, в моїй Батьківщині почалась повномасштабна війна. Думки заполонили мій мозок, я не була здатна контролювати цей рій, що з кожною хвилиною ставав ще більшим, не хотіла вірити у те, що відбувалося.

В мене тоді промайнула така думка : "Ще вчора я ходила до школи, навчалася, хвилювалася перед самостійною роботою, яку мала писати в школі, я жила справжнє життя..". В одну секунду все зникло та з того моменту все стало інакше. Навіть пташки почали співати по-іншому.

Моє серце розривалося від переживань за моїх знайомих, друзів, родичів, бо вони не поряд, я не можу їх підтримати, обійняти чи заспокоїти, саме це ломало мене зсередини. Вони там, де небезпечно, там де немає мене. Мені здається, що більш за всього я хвилювалася за інших, ніж за себе.

Перші дні вторгнення, що постійно вспливають в моїй пам'яті, пускають мурашів по моїй шкірі, а волосся стає дибом, від того, що ми пережили.

З початку війни пройшло майже 2 роки. За цей час ми втратили багатьох бійців, знайомих, родичів, друзів, ми носили та продовжуємо носити траур по загиблим. Невинні люди помирають кожен день за нашу Україну, вони віддають своє життя заради нашого. Вони герої!

За цю згубну війну я побачила багато смертей, горя та болі в очах знайомих і незнайомих мені людей. Особисто впізнати цієї трагедії я вам не бажаю ніколи в житті.

Пізнавши біль від втрати знайомої людини, я думала, що мені нічого не страшно, але побачивши пустоту та горе в очах батьків, мене ніби проткнули тисячі осколків. Багато батьків служать, захищають нашу неньку, але не всі повертаються живими, так дітки залишаються сиротами, а домашні тваринки викидуються на вулицю.

Життя поділилося навпіл, я навіть не пам'ятаю, яким воно було до цієї вирішальної дати. Було воно добре чи погане, подобалось мені чи ні, зараз це не має сенсу, головне боротися !

Як писав Тарас Шевченко : "Борітеся - поборете! Вам бог помагає ! ". Ми маємо йти до перемоги, не звертаючи уваги ні на що ! Слава Україні!