Вікторія - переселенка з Херсонщини. Вона пережила окупацію, життя під постійними обстрілами, руйнування й втрату дому. Здавалося, нічого страшнішого вже бути не може. Але ніч на 17 червня 2025 року в Києві, - зізнається Вікторія, - це найстрашніше, що було в її житті. Три хвилі комбінованих російських обстрілів, дрони, ракети, що вибухали зовсім поряд, знов зруйнували крихке відчуття умовної безпеки.

Її діти добре пам’ятають день, коли над рідним селом знову замайоріли українські прапори й як вони співали гімн визволителям. Тому на кожен день народження загадують одне й те саме бажання – великої перемоги України - спільної для всіх.