Замість будинку в нас обгорілі стіни – влітку 2015 року в будинок влучив снаряд. За лічені хвилини наша сім’я втратила все.
Моїй тещі Лідії Яківні вже за 80. Їй важко ходити, болять ноги. Під час обстрілу вона не змогла вибратися з дому й досі з жахом згадує той день. Вона чула сильний гуркіт, потім почалася пожежа, осколки летіли звідусіль.
Гілка сусіднього дерева заблокувала двері. Її витягли сусідські хлопці, які відсунули потім цю гілку й відкрили двері. Врятуватися їй вдалося тільки дивом, і їй досі важко згадувати про це.
Ми з дружиною Вікторією встигли сховатися в підвалі літньої кухні. А коли ми вийшли звідти, то будинку не було. Навіть переодягнутися не було в що. Ні гребінця, ні зубної щітки. Усе згоріло.
Тепер ми живемо в будинку на сусідній вулиці. Віддали за нього останні гроші, але й цього не вистачило, узяли в борг. Тому в нас зараз жорстка економія, нема за що купити навіть їжу.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.