Я пам’ятаю, де мене застала війна. Була вдома, прокинувся зранку. Вибухів не чув, але знайомі подзвонили і сказали, що все почалося. Перша ніч була тривожною. Не хотілося в це вірити, спати не могла, відчувалася внутрішня паніка. 

Коли обстрілювали місто, було дуже страшно. З продуктами були проблеми. Доводилося їздити в інші міста, зокрема в Бахмут, щоб купити хоч щось, бо полиці були порожні.

Найважче було залишити рідний дім. Було боляче все покидати і їхати в невідомість. 

Евакуювалися ми разом із друзями на машині. Спочатку виїхали в Бахмут, а звідти — у Полтаву. Я навчилася справлятись зі стресом, адже працюю психологом і маю допомагати іншим.

Думаю, що війна може скоро закінчитися. Але з рідним містом усе дуже сумно: багато всього зруйновано, і поки що невідомо, чи буде куди повертатися.